Лабіринти храму

Книга «Лабіринти храму» — Володимир Глухів (Автобіографічний роман)

Друга книга унікальної трилогії Володимира Глухова. Автобіографічний роман про пошук власного шляху у вихорі 1990-х років, що поєднує філософську поезію та сувору правду сучасної російсько-української війни. 100% коштів від продажу спрямовуються на підтримку ЗСУ.

Опис книги:

«Ми опиняємося біля дверей, до яких піднімалися сходами. Але за дверима не омріяна простора зала, а плетиво лабіринтів. Постає нове завдання – обрати правильний шлях. Відтепер кожен день – наче відповідь на вічне запитання: чи вартий ти бодай чогось?»

«Лабіринти храму» — це глибокий автобіографічний роман Володимира Глухова, який виступає центральною, поєднувальною ланкою відомої літературної трилогії:

1. «Сходини до храму»

2. «Лабіринти храму»

3. «Реєстр непотрібних речей»

Про що книга? Основна дія роману розгортається у колоритні, непрості та переломні 1990-і роки. Автор занурює читача в атмосферу пошуків себе, дорослішання, рок-музики, філософських дискутів та щоденного вибору свого життєвого вектора.

Особливу структуру книжці надають розділи, означені як «Щоденники». Вони містять авторські вірші, які тонко вплітаються у сюжетну лінію та об'єднують сенси всіх трьох частин трилогії.

Міст у сьогодення: Важливою частиною видання є розділ «Післямова». Це пряме відображення нашої сучасної реальності: російсько-українська війна, армійська служба, щире та щемке листування. Цей розділ не лише слугує гармонійним продовженням заключного роману «Реєстр непотрібних речей», а й ставить жирну смислову крапку для всієї трилогії загалом.

Цитати з книги, що передають її атмосферу:

«Дорога була гориста. I коли десь далеко позаду з'явилося свiтло вiд фар чиєїсь машини, i вона повiльно нас наздоганяла, я спитав у старшого лаборанта: — Пам'ятаєш, хто наздоганяв машину Карлоса i дона Хуана на нічнiй дорозi? — Пам'ятаю… Не треба нам таких нагадувань! ... Це їхню машину наздоганяла, сяючи своєю короною, смерть...» (с. 16)

«Згадалося, як у десятому класi навесi, коли дерева ще стояли голi... пiшли саме сюди святкувати мiй день народження... Ми грали перед фотооб'єктивом, вiдривалися на повну – це був вiк захоплення довгим волоссям i рок-музикою. З того дня зберігся чорно-білий діафільм. Про трьох пустунів, які щойно випурхнули з гнізда і намагаються робити у повітрі фігури „непристойного пілотажу“.» (с. 124)

«Пройшовши декiлька метрiв, зупинився, щоб поглядом попрощатися з мiсцем, де провiв останнi години походу... Усi мешканцi сусiднього майданчика проводжали мене поглядом... Але я в них прочитав те, що вголос могло i не звучати: „Хто ця людина? Навiщо вона живе, яка з неї користь? Голову за рюкзаком сховав, скоро зникне за поворотом. Фанат дикого туризму, надрозумових конструкцiй – одним словом, керогаз не тiєї системи“.» (с. 373)

🇺🇦 Благодійна складова

Важливо: Всі кошти, отримані від продажу цієї книги на нашому сайті, будуть напряму перераховані на рахунок Міжнародного благодійного фонду «7 корпус ДШВ» для підтримки наших захисників.